Ігор Соломадін
историк
Для мене, як і для багатьох моїх співвітчизників та співвітчизниць, питання про історичний шлях нашої країни не обмежується суто академічними рамками. Так вийшло, що саме Україна у другому десятилітті ХХІ століття опинилася у центрі подій, які ставлять під загрозу саме її існування як держави на карті Європи та існування українського народу як сучасної політичної нації.
Наше головне завдання зараз – вижити. Вижити за умов, коли нас хочуть знищити. Просто та грубо – щоб не було ні України, ні українців. Але нам необхідно не лише фізично вижити, а й зберегти ті цінності, які прийнято називати європейськими (без лапок) і які століттями складалися на території нашої країни: виборність вищих органів влади, міське самоврядування («Марбурзьке право»), європейський тип освіти (Києво- Могилянська та Острозька академії, Чернігівський та Харківський колегіуми…), унікальний досвід козацької військово-демократичної державності, різноманітність культурних традицій народів, які мешкають і нині живуть на території України.
У нашій історії неодноразово були спроби знищення українського народу зовнішніми силами – наших вільних козаків намагалися перетворити на рабів імперії, нам забороняли говорити, вчитися самим і навчати наших дітей нашою рідною мовою. Нас намагалися морити голодом та розстрілювали наших поетів, письменників, науковців, акторів та режисерів – знищували нашу культуру, нашу інтелігенцію.
З нас намагалися витравити саме поняття «українства», перетворити нас на потішних шароварних «малоросів» із горілкою та салом. Перетворити нас на вічних недалеких провінціалів, які повинні були розважати та обслуговувати «висококультурних панів з метрополії.
Але ми вижили. Ми пройшли значну частину цього шляху – шляху свободи. І продовжуємо йти цим шляхом навіть під загрозою нашого повного знищення. Тому я назвав свій короткий курс саме так:
"Україна. Шлях до свободи».
Пропонований курс - спроба введення у детальніше й докладніше вивчення історії України та носить ознайомлювальний характер. Допомагає зрозуміти ті суттєві риси в історичному розвитку України, які принципово відрізняють її від північно-східної сусідньої держави, яка претендувала (і продовжує претендувати) на включення України до свого складу та асиміляції її культури.
Інакше кажучи, ми бачимо наше завдання у тому, щоб показати, що Україна – це інша країна стосовно Росії, країна зі своєю мовою, політичною та культурною традицією, особливостями побуту та повсякденного життя.
Наше головне завдання зараз – вижити. Вижити за умов, коли нас хочуть знищити. Просто та грубо – щоб не було ні України, ні українців. Але нам необхідно не лише фізично вижити, а й зберегти ті цінності, які прийнято називати європейськими (без лапок) і які століттями складалися на території нашої країни: виборність вищих органів влади, міське самоврядування («Марбурзьке право»), європейський тип освіти (Києво- Могилянська та Острозька академії, Чернігівський та Харківський колегіуми…), унікальний досвід козацької військово-демократичної державності, різноманітність культурних традицій народів, які мешкають і нині живуть на території України.
У нашій історії неодноразово були спроби знищення українського народу зовнішніми силами – наших вільних козаків намагалися перетворити на рабів імперії, нам забороняли говорити, вчитися самим і навчати наших дітей нашою рідною мовою. Нас намагалися морити голодом та розстрілювали наших поетів, письменників, науковців, акторів та режисерів – знищували нашу культуру, нашу інтелігенцію.
З нас намагалися витравити саме поняття «українства», перетворити нас на потішних шароварних «малоросів» із горілкою та салом. Перетворити нас на вічних недалеких провінціалів, які повинні були розважати та обслуговувати «висококультурних панів з метрополії.
Але ми вижили. Ми пройшли значну частину цього шляху – шляху свободи. І продовжуємо йти цим шляхом навіть під загрозою нашого повного знищення. Тому я назвав свій короткий курс саме так:
"Україна. Шлях до свободи».
Пропонований курс - спроба введення у детальніше й докладніше вивчення історії України та носить ознайомлювальний характер. Допомагає зрозуміти ті суттєві риси в історичному розвитку України, які принципово відрізняють її від північно-східної сусідньої держави, яка претендувала (і продовжує претендувати) на включення України до свого складу та асиміляції її культури.
Інакше кажучи, ми бачимо наше завдання у тому, щоб показати, що Україна – це інша країна стосовно Росії, країна зі своєю мовою, політичною та культурною традицією, особливостями побуту та повсякденного життя.
У пропонованому короткому курсі йдеться про історичний шлях України.
Історія України. Шлях до свободи
Семинар
16 часов
Зміст курсу розбито на вісім блоків. Концепція побудови блоків така: показати та відрефлексувати досвід побудови простору свободи на різних історичних етапах, його досягнення та невдачі. Цей «шлях до свободи» аж ніяк не був лінійним і висхідним: траплялися і злети, і падіння. І сучасний стан української державності та культури – це аж ніяк не завершення «шляху до свободи», а екзистенційна ситуація, суть якої, як сподівається автор, і допоможе зрозуміти історичну ретроспективу.
Русь та інші. Князі, бояри - центри та форми влади на Русі - складання трьох типів політичної культури. Перший досвід – зародження простору свободи.
Другий досвід – залучення до європейських норм свободи початку Нового часу.
Козацька держава – Гетьманщина. Руїна. Третій досвід - здобуття та втрата волі.
Крах ідеї авторитарної української держави. Конституція Пилипа Орлика. Досвід побудови та законодавчої фіксації взаємовідносин між владою та суспільством.
Прагнення Катерини II перетворити нащадків шляхти на російських дворян і несподіваний результат: пробудження інтересу до свого шляхетського коріння і відновлення забутої історії.
Формування ідеї української нації та національного відродження.
Українська революція Ще один досвід здобуття та втрати свободи. Тріумф і крах радянського тоталітаризму та авторитаризму.
Від України пострадянської до України незалежної, вільної, європейської. «Імперія завдає удару у відповідь». Тяжке випробування для нашої свободи.
Вивчення курсу передбачає як лекційну форму, так і роботу в семінарах, де передбачається обговорення ключових питань та використання додаткових матеріалів: деяких джерел, фрагментів робіт сучасних дослідників, фото та відеоматеріалів.
Після кожної лекції – семінар-обговорення.
Після кожної лекції – семінар-обговорення.
Також для зацікавлених слухачів пропонуються теми для есе, або формулюються самими слухачами за допомогою викладача.
Передбачається, що найзмістовніші есе можуть бути прорецензовані експертною радою, а їхні автори отримають рекомендаційні листи для вступу до європейських університетів.
Перед кожним заняттям я надсилатиму посилання на текстові та відеоматеріали за темою. Їх буде небагато. Але достатньо, щоб студенти могли підготуватися до нашої зустрічі та обговорення тих питань, які можуть виникнути всередині кожної теми. Головне – наше живе спілкування, діалог, під час якого спробуємо навчитися мислити про історію, мислити історично. Або хоча б зрозуміємо, що це означає – історичне мислення на рівні ХХІ сторіччя.
Передбачається, що найзмістовніші есе можуть бути прорецензовані експертною радою, а їхні автори отримають рекомендаційні листи для вступу до європейських університетів.
Перед кожним заняттям я надсилатиму посилання на текстові та відеоматеріали за темою. Їх буде небагато. Але достатньо, щоб студенти могли підготуватися до нашої зустрічі та обговорення тих питань, які можуть виникнути всередині кожної теми. Головне – наше живе спілкування, діалог, під час якого спробуємо навчитися мислити про історію, мислити історично. Або хоча б зрозуміємо, що це означає – історичне мислення на рівні ХХІ сторіччя.